1.1 Що таке епідемія
Зміст
Епідемія (від грец. επί —серед і грец. δεμος — народ) ‑ пошесть, мор, моровиця.
Українське законодавство визначає епідемію як масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу. У багатьох країнах світу поняття епідемії включає також випадки масового ураження, в тому числі й отруєння.
Поширення епідемії на декілька країн або на кілька континентів називають пандемією.
1.2 Як виникають і поширюються інфекційні захворювання
Зміст
Законодавство України так визначає інфекційні захворювання, джерела та чинники їх передачі:
|
Інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що спричинені збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), які передаються від заражених осіб здоровим і здатні до масового поширення. Небезпечні інфекційні хвороби ‑ інфекційні хвороби, що характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я в окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я. Особливо небезпечні інфекційні хвороби ‑ інфекційні хвороби (у тому числі карантинні: чума, холера, жовта лихоманка), що характеризуються тяжкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення. |
|
Джерело інфекційної хвороби ‑ людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби. Контактні особи - люди, які перебували в контакті з джерелом інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною хворобою. Чинники передачі збудників інфекційних хвороб - забруднені збудниками інфекційних хвороб об'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб. |
Розвитку епідемії сприяють:
- висока щільність населення;
- мобільність населення (внутрішня і зовнішня міграція);
- скупченість у публічних місцях;
- порушення санітарного режиму праці і відпочинку;
- недостатній рівень санітарної культури населення;
- неможливість здійснення масової специфічної профілактики (відсутність або недостатність препаратів для масової імунізації тощо);
- незадовільна організація клінічної, лабораторної та санітарно-протиепідемічної допомоги населенню.
Як виникають пандемії
1.3 Розвиток деяких епідемій в Україні
Зміст
У 1970 році сталася епідемія холери в південних регіонах України. Епідемія повторилася у 1994-95 роках.
Україна віднесена до країн з епідемією туберкульозу. Щороку в Україні виявляють понад 37 тисяч хворих на туберкульоз. Понад 10 тисяч осіб помирають від цієї хвороби, стільки ж стає інвалідами.
Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні досягла найбільших у Європі масштабів. Рівень захворюваності на ВІЛ-інфекцію становить 1,3 % від загальної кількості населення.
У 2008-2009 роках світом прокотилася епідемія пташиного грипу.
У 2020 році найбільш загрозливо для життя, здоров’я та економічної активності людей стала пандемія коронавірусу.
Додаткові Матеріали
10 фактів про епідемії, які пережила Україна
1.4. Як реагують на епідемії
Зміст
Епідемія вимагає реакції на всіх рівнях: індивідуальному, місцевому, державному, глобальному. Універсальним принципом попередження і зменшення негативних наслідків епідемій є одночасне застосування профілактичних і лікувальних стратегій.
Протидія епідемії потребує, насамперед, моніторингу за розвитком епідемічної ситуації. Законодавство визначає епідемічну ситуацію як показник епідемічного благополуччя території (об'єкта) у певний час, що характеризується рівнем
і динамікою захворювання людей та іншими обставинами, які впливають на поширення інфекційних хвороб.
В залежності від рівня поширення і рівня небезпеки, держави реагують на епідемії введенням таких протиепідемічних заходів:
|
Для всіх названих протиепідемічних заходів застосовують :
- дезінфекційні заходи — знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників - комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація);
- ізоляцію — заходи, які виключають або мінімізують соціальні контакти;
- обсервацію — посилене медичне спостереження у спеціалізованих закладах охорони здоров'я.
1.5 Факти про коронавірус
Зміст
Захворювання, спричинене новим штамом коронавірусу COVID-19, отримало назву коронавірусної хвороби. У цій назві “CO” означає “corona” (корона), “VI” — “virus” (вірус), а “D” — “disease” («хвороба»).
Які симптоми коронавірусу
Серед симптомів коронавірусної хвороби — підвищення температури тіла, кашель та задишка. У тяжких випадках інфекція може спричинити утруднення дихання, пневмонію і навіть смерть. Загалом симптоми коронавірусу схожі на симптоми ГРВІ чи грипу, які трапляються набагато частіше, ніж коронавірус. Ось чому необхідне лабораторне підтвердження наявності вірусу в організмі, якщо існує підозра на зараження ним.
Як поширюється коронавірус
Вірус передається через прямий контакт повітряно-крапельним шляхом — при кашлі та чханні інфікованої людини. Люди також можуть заразитися, спочатку торкаючись поверхонь, забруднених вірусом, а потім — свого обличчя (наприклад, очей, носа, рота). Вірус може залишатися активним на поверхнях протягом кількох годин, але прості дезінфікуючі засоби його знищують.
Відео, що ілюструє швидкість поширення інфекцій
Групи ризику
Люди похилого віку та люди з хронічними захворюваннями, такими як діабет та захворювання серця, є вразливою групою. Вплив коронавірусу на дітей досі вивчається. Відомо, що коронавірусом можуть заразитися люди будь-якого віку, але поки що серед дітей зареєстровано порівняно небагато випадків захворювання. У рідкісних випадках захворювання може бути смертельним, здебільшого серед людей похилого віку, які страждають на хронічні захворювання.
Лікування
Наразі немає вакцини проти коронавірусу. Однак більшість симптомів захворювання піддаються лікуванню, а у разі раннього звернення по медичну допомогу хвороба може стати менш небезпечною.
Як можна уповільнити чи запобігти поширенню коронавірусу
Як і у випадку інших респіраторних інфекцій, таких як грип або звичайна застуда, санітарні заходи мають вирішальне значення для уповільнення поширення захворювання. Це такі щоденні профілактичні заходи:
- залишатися вдома, коли хворієш;
- при кашлі або чханні прикривати рот і ніс зігнутим ліктем або серветкою; утилізувати використану серветку негайно;
- часто мити руки з милом;
- часто мити поверхні та предмети, яких найчастіше торкаються.
Рекомендуємо переглянути трихвилинне відео про коронавірус https://is.gd/fLoirt
Додаткові Матеріали
1.6 Корисні посилання
Зміст
Цей курс базується на рекомендаціях:
Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ)
https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019
Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)
(https://www.unicef.org/ukraine/)
Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України
https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) також розробив детальні рекомендації щодо профілактики і контролю захворювання на COVID-19, зокрема:
|
«Керівництво з профілактики та контролю за COVID-19 для шкіл», розроблене ЮНІСЕФ, ВООЗ та Міжнародною Федерацією Товариств Червоного Хреста (Guidance for COVID-19 prevention and control in schools, March 2020) https://is.gd/2O3Umx |
|
Як вчителі можуть говорити з учнями про коронавірус (COVID-19): Практичні поради для розмов з дітьми, щоб заспокоїти та захистити їх |
|
Шість способів підтримки дітей під час спалаху коронавірусу (COVID-19): Поради психолога про те, як допомогти дітям впоратися з багатьма емоціями, які вони нині можуть відчувати |
|
Як підлітки можуть захистити свій психічний стан під час коронавірусу (COVID-19)? Шість стратегій для підлітків, які стикаються з новою (тимчасовою) нормою життя. |
